1 день з життя стажера

6.50 – дзвінок будильника. Включити конвектор, щоб прогріти кімнату 10-15 хвилин перед тим, як вставати з ліжка

7.00 (до 7.15 іноді, якщо чесно з собою;)) – остаточно прокинутись, встати з ліжка (разом з пледом, якщо в квартирі холоднувато), тоді піти в ванну, далі на кухні поставити на плиту молоко для пластівців або воду на чай

Moo-shema – завдання мого стажування

Пора уже написати пост не лише про своє нове місце роботи в компанії SuperDot, а й про задачі, які виконую і ЩО тут власне роблю, тим паче, що зараз трохи є часу для блогу).

Перші дні в компанії я знайомилась з продуктом, над яким працюватиму протягом цілого стажування і створювала міні-проект благодійної фундації для однієї компанії.

Отож, моїм завданням є робота над Moo-shema – новим творінням компанії, яке вони хочуть випустити на ринок для широкого вжитку. Виглядає воно ось так, як на малюнку, і називається Moo-shema ("мушема"):

Moo-shema called "Zunge zaigen"

"Неробочі" робочі п'ятниці:) (ФОТО)

Як ви уже знаєте, робота в мене класна, колектив веселий, а п'ятниця в SuperDot-і – якось вже так склалось – часто прикольно і неформально завершує робочий тиждень. Буде аж ніяк не зайвим поділитись фотографіями, особливо через те, що більшість із них дуже кумедні, самі побачите:)).

От наприклад, однієї  з п'ятниць я готувалась до презентації нашої культури на всім відомому Global Village в шопінг-центрі Delta City, і з самого ранку притарабанила в офіс 2 торби, набиті сувенірами, буклетами, прапорами, стрічками і нашими цукерками (до слова, половину з того мені забезпечило рідне посольство тут, у Сербії, за що їм велике спасибі). 

Як воно - жити в Белграді (ФОТО)

Пора лягти на папір одній з  найбільш очікуваних розповідей та одному з найкращих спогадів за час мого перебування у Сербії: про життя у Белграді.

Белград, як я вже писала, дуже схожий на Київ. Така ж багата архітектура в старому місті – так називається центральна частина столиці Сербії, та новітні високі будівлі у районі Новий Белград. В принципі рівень життя і розвитку – на тому ж рівні, що й в столиці України. Звісно, є і явно не мало відмінностей.

Київ, на мою думку (з того, що я бачила), більше розвинений у плані інфраструктури, особливо (в порівнянні) у його спальних районах. Більше височезних будинків, більше різних гіпер- та супермаркетів, закладів з найрізноманітнішими споживчими послугами і т.д., більше наворочених машин (джип, наприклад, у Белграді рідко зустрінеш!).

Зате Белград мені здається спокійнішим, привітнішим, і загалом віддалені райони – це неймовірна краса крутих звивистих вуличок з невеликими будиночками, маленькими подвір'ями, засипаними хрустким золотим осіннім листям, які мені чомусь нагадують Середземномор’я. Якось тут так автентично, душевно, мабуть так, як воно й є всюди на Балканах)…

Хоч я тут уже місяць, але ще далеко не все бачила, тому, думаю, більше замість мене розкажуть фотографії (фото в "люцькій" якості див. скоро ВКонтакті та на Facebook), а я лише допишу свої коментарі:).

Ну, і для підсумків того, ЩО мені наразі найбільше запам’яталось про столицю Сербії, невеликий список вражень:

Сірі артерії Сербії

Оце сіла я ввечері перед сном писати пост про місто Белград, натомість вийшов пост про добирання і столичний транспорт:). Тож обіцяю, що повний огляд міста буде зовсім скоро, а наразі розповім вам не меш цікаву історію про "сірі артерії", які сполучають мене з будь-яким куточком міста і особливості локального "подорожування" вулицями Белграда:).

Отож, першим по даній темі під час мого перебування в Сербії впало в око те, що у Белграді нема метро! Планують-обіцяють побудувати, але хтозна-коли дочекаються... Тому це і є причиною скажених пробок в центрі, а також на всіх в’їзних та виїзних дорогах біля мостів, яких в місті зо 5 основних, 1 будується, а 1 з них ремонтується, що явно не покращує і так докучливу проблему з корками на дорогах. 

маленький автобус)