Moo-shema – завдання мого стажування

Пора уже написати пост не лише про своє нове місце роботи в компанії SuperDot, а й про задачі, які виконую і ЩО тут власне роблю, тим паче, що зараз трохи є часу для блогу).

Перші дні в компанії я знайомилась з продуктом, над яким працюватиму протягом цілого стажування і створювала міні-проект благодійної фундації для однієї компанії.

Отож, моїм завданням є робота над Moo-shema – новим творінням компанії, яке вони хочуть випустити на ринок для широкого вжитку. Виглядає воно ось так, як на малюнку, і називається Moo-shema ("мушема"):

Moo-shema called "Zunge zaigen"

Starting at Superdot

This post will be in English, because my Serbian friends and colleagues will be eager to read it without trashy Google translation :).

As you know, I went on professional AIESEC internship to Serbia for 3 months to work and gain experience in marketing sphere. I was asked a lot of times “Why Serbia?” and my answer always used to be “Because I liked the company and the job description”. And it turned out, that I’ve definitely got the point when decided to come here.

My first day in Superdot was my very first work day actually). It was only AIESEC where I used to work sometimes the whole day, but in the company for sure it’s pretty different and serious).

Враження першого дня

І так, продовжуємо історію).

Насправді новин і вражень, з якими хочеться поділитись, настільки багато, що вирішила за краще тегувати навіть самі пости відносно різних тем, оскільки описування стажування просто за хронологією більш вразливе до частих і, таким чином, що далі, то більш одноманітних новин. Можливо в такому разі писати доведеться рідше, оскільки спостереження мають бути дуже різнорідними і більш-менш тривалими, але принаймні сподіваюсь, що не буде нудно отой весь потік свідомості комусь і мені в тому числі читати;)).

Цей пост буде присвячений темі «Перші враження» про країні, людей і Белград зокрема.

Я тут уже майже тиждень, а отже, час перших вражень добігає кінця, далі будуть другі, треті враження, тому про оті най-найперші саме час розповісти).

Подорож як наслідок шляху, пройденого по дорозі

Змушую себе писати якомога більше про своє стажування просто на нет-буці, про всі емоції і відчуття, починаючи від самого початку, щоб нічого не забути. 

Є трохи часу перед виходом на роботу, тому скопіпащу перший пост (заготовки готувались кілька днів) і поставлю сюди, щоб не збиватись з графіку і не плутатись потім в подіях).

Є в мене одна така цікава, назвемо це річ: рівно настільки, наскільки я ненавиджу збирати речі і везти їх до транспортного засобу, настільки ж я обожнюю дорогу. З неї починається подорож, а подорож - це вже цікаво. Чи їдеш ти в Крихівці пижиком, чи летиш трьома літаками в Нову Зеландію - немає значення, всерівно це ТВОЯ подорож, щось сокровенне і лише тобі зрозуміле.

Я не зможу висловити всі ті відчуття, які переповнюють мене під час будь-якої подорожі, але їх чудово може висловити наступне відео:

Подорож починається

...За 2 години потяг до Києва, а у вівторок - літак на Мюнхен і далі на Белград.
Кілька останніх днів багато людей питалось, чи страшно мені їхати. Хм... може й страшно десь всередині, та якщо й так, то цей страх практично непомітний, - його витісняють зовсім інші емоції: радість, цікавість, бажання спробувати щось нове, передчуття мандрівки..
Відчуваю себе десь приблизно, як Гаррі Поттер, який вперше в житті їхав до Гогвортсу:).

Не буду загадувати наперед, а просто старатимусь ловити кожен момент цієї "пригоди":).
Ну а звіт, опис, апдейт моїх днів/тижнів старатимусь якомога частіше опубліковувати тут.
Буду рада розділити цю подорож он-лайн)