неділя, 23 жовтня 2011 р.

Going out та їстівні традиції Сербії

Правду мені говорила Наталя про те, що українці порівняно зі сербами відпочивати не вміють). Так і є: нема в них такого, щоб на вихідні не було якихось планів. Причому вихідний починається не пізніше, ніж в п’ятницю ввечері.

Я не встигла ще добре вивчити, ЧИМ САМЕ серби займаються з вечора п’ятниці по неділю, однак going out саме по кафе в місті в них теж є доволі модним). Кафешки я для себе поділила (може й доволі суб’єктивно, але таке вже склалось  враження) на два види: 1 – кафе, де можна попоїсти, 2 – кафе, де можна попити. Так, щоб було і те і друге – то це вже ресторан).   

До першого виду ту, наприклад, відносяться пекАри - типу булочних, однак тут вибір випічки просто неймовірний – тут можна купити і піцу, і різні сандвічі, і рогалики, булочки, круасани з солодкою і солоною начинкою, бУреки (див. попередній пост), міні-піци і всяка всячина до кольОру до вибОру). Отак приблизно виглядає середньостатистична перкара:
пекара в Белграді
фото з Гугла)
Фото пекари в Ніші (моє)
В багатьох пекарах не можна посидіти, і вони є лише точками продажу випічки, а не закладами. Однак бувають і піцерії, і кафе, де асортимент – тих же пекар (+млинці, "палячІнка" по-сербськи, чи ще там щось), тільки можна зручно вмоститись і попоїсти. 

До другого виду кафе відношу кафе-кавярні. В таких може бути 3 сторінки різних напоїв у меню, однак лише кілька видів тістечок до кави – і все. Тобто, якщо люди зайшли в кафе попити кави, то воно справді зайшли ПРОСТО випити кави (ну може з кексиком), а не з’їсти при цьому порцію млинців, сирників, дерунів чи картоплі-фрі)). 

До речі, на деруни тут ще не натикалась в закладах (і не пам’ятаю, щоб вони пропонувались в кафані (себто ресторані) в Ніші.. Не здивуюсь, якщо їх тут нема взагалі). В сербських закладах харчування, наприклад, досить проблематично знайти звичайний суп – хіба що в кафанах або ресторанах. А "харчевні" типу "Пузатої хати" в Україні (тобто звичні для нас за популярністю, лояльністю споживачів і співвідношенням ціна-якість) – то тут у Сербії такими культовими якраз і є всі оті пекари. О так, серби обожнюють хлібо-булочні вироби, причому худих дівчат в них доволі багато). Зате моя сусідка по квартирі похвалила українців в моїй особі за любов до здорової їжї (в даному випадку "здорова їжа" - в значенні "багато різних видів супів у раціоні").

А найпопулярнішим напоєм в кав’ярнях є коктейль Plasma-шейк. Plasma – це традиційне і дуже відоме сербське печиво. Цей коктейль роблять зі збитого молока і дрібно-дрібно (до пороху мабуть;)) помеленого печива Plasma. Напій дуже смачний і ситний. В кафе Zizu, куди айсекери постійно ходять після зборів локалки, продають найсмачнішу, за їхніми словами, Plasmу:). Я теж куштувала – дуже сподобалось, особливо вкриті зсередини шоколадом стінки склянки шейку. До речі, Plasmу в Zizu завжди беруть 1 на 2х, бо випити цілу порцію самому (300мл) – практично нереально – настільки ситно:).
А тепер повідаю вам історію про свої перші вихідні в Белграді, які були ще хтозна-коли, але написати про це все ще хочу.
Отож в мою першу п’ятницю я з айсекерами пішла в місцеву таверну на популярній зупинці АктокомандА (популярній для мене, оскільки я буваю на ній двічі на день, і це «дике» в плані трафіку перехрестя з 3-смуговими дорогами в кожен бік та кількома кільцями важко не помітити).

Таверна (на жаль не пам’ятаю її назву) була майже порожньою в 7 вечора, лише за центральним столом сиділа наша компанія. Замовили хто пиво хто вино, а ще "чевапі" - прожарені шматочки м’яса у вигляді ковбасок, які подають із зубчиками часнику (без часнику смак геть не той). Пізніше ми пересіли за інший столик, оскільки він був зарезервований десь на 9-ту, так як ввечері тут мала бути жива музика. Цікавим у цій таверні також було те, що напої, виявляється, мають одну ціну до певної години і потім вищу – у зв’язку з приходом музикантів.

Десь о 10 музиканти почали складати апаратуру, а близько 11-ї почало розгортатися дійство. До таверни прибували все нові і нові люди, рівень шуму в залі та алкоголю в стаканах почав підніматись, а повітря – густішати від сигаретного диму.

Через годину музиканти уже добре розігрілись і розігріли народ своєю рухливо-танцювальною сучасною фольковою музикою. Насправді мене дуже приємно здивувало те, як сербська молодь сприймає свою музику – як знає напам’ять практично кону пісню, охоче підспівує і танцює, стоячи прямо за столом. Музика їхня таки класна – і зачіпає і заводить, і примушує полюбити її з першої ж пісні)! Драйв і атмосфера навкруги стояли неймовірні – справжня party, гуляння до ранку)).
З таверни ми вийшли в половині другої вночі, хоча більшість народу все ще продовжували відпочинок.

Як мені розказали потім, в Сербії є нормальним входити гуляти не раніше 9-10ї. В 6-7 годині в найпопулярніші п’ятницю та суботу кафешки і різні заклади переважно пустують, а якщо ти вирішуєш йти додому в 12, то це рано для вихідних.
Трохи інакше у будні дні. Наприклад, збори локалки відбуваються кожного четверга о 20.00, до 21.20 – максимум, і після цього народ йде до найближчої кав’ярні. Розходяться хто коли, але переважно так, щоб встигнути на останній транспорт додому, який відбуває приблизно о 23.30. 

Досить незвичні і водночас цікаві такі звичаї для мне, оскільки вдома моя остання маршрутка відбуває о 10.30 влітку і трохи раніше в інші пори року)).
Але це – їхній стиль життя такий:). Я його все ще досліджую і з задоволенням спостерігаю за їхньою культурою кожного дня.

4 коментарі:

  1. "3-смугові полоси" мене дуже розвеселили)))

    ВідповістиВидалити
  2. дякую за ремарку, зараз виправлю)

    ВідповістиВидалити
  3. ліля, у мене питання до вас - скажіть будь ласка: ви отримуєте лише гроші на проживання і харчування? зарплати як такової немає? тобто витрати 1900+переліт ви покрити не можете?

    ВідповістиВидалити
  4. Даша, зарплата в мене є - по контракту з фірмою, і тут мені її пристойно вистачає на оплату житла, харчування, подорожі в інші міста на вихідних.
    Чи перекриє переліт - не знаю точно, це буде видно в кінці стажування, тому наперед загадувати не хотіла б;). + залежить багато від того, як ти витрачаєш - наприклад я в основному харчуюсь "вдома", купляючи продукти в супермаркеті.
    Хоча й суттєво - в яку країну їдеш. В Сербії більш-менш такі ж ціни і середні З/п ,як і в нашій столиці.
    Даша, ми можемо з вами більше поспілкуватись про "вартісний і ціновий" характер стажування, але напишіть мені краще у приват в Фейсбуці: Lilia Kolesnyk. Буду рада поділитись з вами корисною інформацією:)

    ВідповістиВидалити