неділя, 11 грудня 2011 р.

"Don't worry!" скажуть серби

Більше 2-х місяців я на стажуванні в Белграді. Оскільки часу пройшло вже досить немало, щоб трохи вивчити доступну мені до спостереження частину сербської нації, гадаю пора озвучити свої суб'єктивні думки-враження про тутешній люд.
І так, поїхали по кількох категоріях).

Спостереження №1 сербські жінки
Представниці слабшої половини сербського люду різного віку й досі зберігають ті ж самі слов’янські риси обличчя. Тому, як на мене, здебільшого їх нічим не відрізниш від українок – переважно різних відтінків русявого волосся, світла шкіра і очі. Але часто тут зустрінеш балканських красунь зі смуглявою шкірою, карими очима, густим темним волоссям і “неслов’янським” розрізом очей. Це вже через змішану з турецькою кров. Адже Сербія більшу частину свого існування потерпала від явно задовгого “гостювання” турків на її землях, тому багато сербів має напів-, начверть- чи може й менше, та все ж турецьке походження.

Але є в них одна не надто позитивна звичка. Курять. Мало не поголовно. Від малого до старого. Як побачу часом на зупинці зранку, стоїть бабця років під 60 або молода красива жінка, або якась студентка, витягує з кишені пачку дамських “слім” (в кращому випадку;)), клацає запальничкою, запалює сигарету, поволі затягується, дивлячись вдаль, чи не вирине-бо отак несвоєчасно автобус з туману, і “гріється” димком, то аж не по собі робиться..)) Я не кажу, що українські жінки святі по частині паління, але принаймні так часто не димлять будь-де, на вулиці). Чоловіки тут теж курять, але воно якось… ну простіше напевно сприймається). 

Хоча я й усвідомлюю, що паління в сербів – свого роду частина культури, і тут осуджувати це як мінімум недоречно. Але що вдієш, мій вразливий стажерський організм мабуть якраз проходив стадію легкого культурного шоку (легкого, бо тут ж не джунглі, щоб шокувати по-справжньому), коли познайомився з цим явищем:).

Спостереження №2 молодь
Більшість дівчат тут доволі худі, що вражає, якщо врахувати традиції харчування сербів (жирна їжа, багато м’яса, хліба і кави). І виглядають вони зазвичай молодшими на свій вік. Приміром, дівчині, якій уже 28, більше 22-ох не даси ну ніяк! І це тут явно тенденція)!

Я припускаю, що це пов’язано не стільки з кліматичними особливостями чи їжею (нічого тут кардинально відмінно від нашої ж України нема; ну може краща екологія, але про це я достеменно не знаю), скільки з їхнім європейським стилем життя, який вкоренився в уже кілька поколінь. У них довше триває період дитинства і юності (школу вони закінчують в 19, а до 24-25-ти вчаться в інституті), і заміж тут прийнято виходити десь аж під 30 (дівчина, яка одружується в 22-23 роки, викликає здивування). Не знаю, як там на окраїнах Сербії, але в Белграді воно здебільшого так.

Справді, коли ти до 23-25 ще відчуваєш себе студентом, і тільки-тільки шукаєш першу роботу, в тебе трохи інше сприйняття життя. Українці, гадаю, дорослішають швидше морально в силу того, що раніше стикаються з реаліями життя, тому й, можливо, старіють швидше).
А ще не виключено, що серби краще зберігаються в силу свого менталітету. Наприклад, фразу “Don’t worry” я вже практично зненавиділа за час перебування тут)). Так як вона вживається сербами навіть тоді, коли запитуєш щось з цікавості або ж хочеш отримати більше інформації. Не хвилюватись, “не паритись” через дрібниці (а іноді не лише через них) – це закладено, мабуть в самій їхній свідомості і світосприйнятті.

До речі, про студентів
В університетах Сербії важче вчитися, ніж в нас. Пояснюю чому: екзамени у них не 2 рази на рік, як в більшості вітчизняних вузів, а приблизно кожні 2 місяці. Зате є досить поширеним з першого разу не здати повністю всі екзамени (бо це дуже важко), і це нормально, якщо ти собі перенесеш кілька нездач з липня на жовтень, коли в них якраз починається навчальний рік). Але не більше, ніж три: якщо ти вчишся на державному і провалюєш  мінімум 3 екзамени – ти автоматично потрапляєш на платну форму. Також в них тут строго в проміжному оцінюванні: не було тебе на колоквіумі – 0 балів без можливості здати пізніше (навіть якщо ти хворів, а не прогулював), що знову ж таки збільшує шанси мати незарах.

В жовтні цього року белградські студенти влаштували були масштабну акцію ПРОТЕСТ – у зв'язку з найбільшими в країні тарифами на навчання та мінімумом балів для переходу на наступний курс. Сумніваюсь, що ці новини дійшли до України, але тут місяць тому це був серйозний інфо-привід. Приміром, навчання на факультеті мистецтв моєї знайомої коштує в рік +/- 11 тисяч грн. (це ОКР бакалавра), що є багато для сербів. Студенти зірвали всі пари на декілька тижнів, проводили мітинги в робочі дні та концерти на підтримку ПРОТЕСТУ на одній з центральних вулиць у вихідні, збирали підписи (я теж за компанію підписалась, в списку було також декілька іноземців). Що найцікавіше, ПРОТЕСТ підтримали більшість викладачів. Закінчилось все тим, за словами моєї знайомої, що умови протестуючих ніхто так і не виконав, і студенти знову пішли на пари. Як це знайомо).. (*посмішка гірка*)

З розповіді дівчинки з роботи:
“В Белграді я дуже часто, йдучи кудись, стикаюсь із кимось зі знайомих. Це тому, що люди знайомляться тут досить легко і можуть спокійно собі тусити з малознайомими людьми. От наприклад, одного разу чекаю я на зупинці автобуса. Було холодно, а тут хлопець якийсь підходить і питає, чи не змерзла я, і пропонує мені свої рукавиці. Я дивлюсь на нього, як на божевільного, і відмовляюсь). Двох дівчат поруч ця ситуація насмішила, у відповідь на що хлопець пропонує рукавиці вже їм. Отак ми четверо розговорились, виявилось що їдемо всі автобусом в одному напрямку. Потім я пропоную їм піти зі мною на вечірку і дівчата охоче погоджуються (хлопець бідкається, що з нами піти не може). А на вечірці, коли я запитую у своїх друзів, що це за люди з ними, вони відповідають “Це наші нові друзі, ми щойно зустрілись...”

Спостереження №3 серби в торгівлі та бізнесі
Серби по-щирому привітні у крамницях, банках, з клієнтами по бізнесу. От наприклад, коли ви тільки заходите в магазин, прийнято привітатися (особливо, якщо людей не багато чи лише ви і продавець) – неформальним “Чао” або ж офіційним “Добер дан”. Часто першим вітається продавець (навіть в магазинах одягу). Продавець відразу ж запитає “Ізволіте?” (означає “Дозвольте?”, або “Чого бажаєте?”). Коли ви завершите покупку, вам обов’язково скажуть “Хвала”, а після цього на прощання (до того, як сказати “Чао” чи “До відзеня”) часто ажуть “Пріятно!”, що в принципі еквівалентно на українську не перекладається, але загалом значення не важко вгадати з самого звучання:). Я питала місцевих про значення цього “Пріятно!”, але це слово настільки суто сербське, що спосіб чи правила його вживання важко пояснити будь-якою мовою. Ну добре хоч, що нам, слов’янам, з самого звучання в принципі інтуїтивно зрозумілий контекст і умови його використання;).

Спостереження №4 – сербські дідусі
Їх можна часто побачити в громадському транспорті. Одного разу я помітила трьох, які сиділи в автобусі на суміжних місцях, і що мене вразило – вони були майже однакової схожості!) Ті самі крупні носи, великі м’ясисті вуха, тонкі підібгані губи з двома виразними зморшками у носогубному трикутнику обличчя і серйозний поважний погляд. Дуже часто носять темно-сині джинси або ж модні білі найки – так прикольно і по-сучасному виглядає!) Досі не помічала, які тенденції одягу переважають у наших українських дідусів)..

Якось трапилось побачити дуже кльового уже старшого елегантно вбраного дядька, який, зайшовши в автобус, і сівши навпроти мене, якось так безпосередньо і з усмішкою на жвавому обличчі сказав одну-другу фразу сусідам (знаєте, як ото старші люди люблять часом щось прокоментувати до попутчиків;)), а далі вмостився собі у зручну позу і почав щось зосереджено думати, оскільки це чітко відображалось його мімікою і жестами голови (тут я собі подумала, що він можливо викладач, чи готується до якогось вступу, і по дорозі репетирує собі промову:)). Весь його доброзичливий вигляд, і непосидючість незбагненним чином пожвавлювали оточуючих і піднімали настрій (зокрема кумедне бубоніння подумки, через яке я заледве стримувала посмішку)), тому він мені й запам’ятався.

Спостереження №5 дні народження сербів
За час свого стажування я була на 2-х день народженнях – в моєї сусідки по квартирі (що цікаво, відбувалось воно в домі її друга) та ТМ-щика з AIESECу. Ці 2 події буди дуже сході між собою за наповненням, і водночас кардинально відрізнялись від традиційних українських днів народжень.
День народження в Сербії – це не привід для пишного застілля, демонстрації шедеврів кулінарії чи, в гіршому випадку, тупо п’янки. Серби воліють просто зібратися і потусити разом з нагоди свята іменинника. Так-так, саме потусити, а не попоїсти аж до не хочу:)).
Застілля як такого не було, просто такий собі міні-фуршет з випивкою (переважно сік, кола, пиво; горілку я не бачила, щоб пили на дні народженні) та тортом. Збір гостей – переважно не швидше 9-10 вечора, і до 2-3 (то вже як party вдасться).
От би українцям такий сценарій на пробу;).. 
Але нє. Не приживеться ж бо).

Висновок
Загалом на початку мого стажування серби здавались мені набагато привітнішими за нас. Зараз можу сказати точно – я не знаю:). Три місяці – надто мало, щоб зробити категоричні висновки, адже багато що залежить від самої людини, а не від її національності. Серби як і ми можуть бути не в гуморі, ображені чи роздратовані, а можуть бути веселі, товариські і жваві все, як у звичайних людей на земній кулі. Здебільшого другий варіант переважає;).
Хоча в цілому помітила, що радикальної різниці між ними і нами немає. Все ж таки, слов’яни)..

8 коментарів:

  1. Привіт! Твої спостереження читаю з захопленням, особливо спостереження - дуже цікаво!!!! Молодець!!! А про концерт - окремо:) така музика мене вразила !!!! не мій стиль, але все рівно цікаво і класно побачити як це проходить там за кулісами!!!! Таня зі Львова

    ВідповістиВидалити
  2. Спасибі!!! Дуже приємно, що сподобалось:)
    Привіт Люді;)

    ВідповістиВидалити
  3. ніколи не думала, що іспанці і серби мають стільки схожостей))

    ВідповістиВидалити
  4. Серби, до речі, доволі темпераментні, хоча, гадаю, мусять поступатися в цьому іспанцям;)).
    А ще люблять їздити на свята чи відпустки в Іспанію й Італію, так що...)

    ВідповістиВидалити
  5. Окрім цікавого змісту знайшов три помилки/опечатки. Виправляй))

    ВідповістиВидалити
  6. Анонім, спасибі, буває))
    Будьте добрі, вкажіть де саме, і я з задоволенням виправлю)

    ВідповістиВидалити
  7. to Anonym: "Don't worry!")))
    Ліля, супер класно, дуже цікаво і пізнавально)
    by чотирьохюрідна)

    ВідповістиВидалити