Роздуми. Уривками

На стажуванні мені ну ДУЖЕ добре думалось, писалось, виникали нові ідеї, з'являлися нові бачення старих речей і понять. Ще в Сербії я вирішила, що окремі уривки потім викладу у свій блог (звісно ж, все найсокровенніше надовго залишиться за кадром;)), просто щоби поділитись якимись думками. Чи питаннями. Ну, чи просто якимись дурницями, які в той час лізли мені в голову))...

9.10.11

Більше 80 днів наодинці з собою та з новими людьми. Можливість подумати про свою життєву мету, про цінності. Про прагнення. Про те, що робить мене щасливою, і, перш за все, людиною.

9.11.11

В чОму природа людських потреб? Чому ми потребуємо той чи інший товар або послугу?

Гадаю, імовірні причини:

• підтвердити свою статусність у суспільстві («я – як всі, а то й кращий»),
• заповнити порожнечу («смачненького більше хочеться тоді, коли ти далеко від своїх близьких»),
• захистити себе (породжено страхом – породжено невідомістю (замкнутий круг)) 

Чи потрібна була б реклама в раю?

Варіант: Ні, бо в людей там було б все, всі всім були б задоволенні і не було б чого хотіти ще.

Якщо в раю нема потреб, висновок виходить: потреби зароджуються від недосконалості цього світу, що знову ж приводить до базового – незадоволеність людини і бажання заповнити порожнечу чи відтіснити негативні емоції, "перециклившись" на новопридбану річ

Питання: нам щось купили = нас "ощасливили"? Чи просто відволікли? Заповнили порожнечу? Переключили увагу? Достукались до рецепторів/гормонів/хім..речовин і т.д., змусивши відчути емоцію задоволення від отриманої речі...? Чи ще щось?..

10.11.11

Дуже добре думається останнім часом, багато свіжих ідей в голові (тьху-тьху). Останній раз саме таке відчуття було в школі, в класах 7-11му. Тільки зрадію, якщо зараз відбувається щось подібне:). Якщо я знову відновила навик багато працювати над собою. В школі мені справді було в кайф вчитись, але тоді програму для мене складала держава і вчителі, а зараз кайф від того, що я сама можу обрати, ЩО мені вчити, або ж принаймні це може визначити професія, до якої я прагну.

...Я не хочу просто робити на замовлення рекламу. Я хочу допомагати будувати комунікацію. І справді інформувати, а не впарювати, не штучно створювати попит, не «бити» на «точки нужди», інсайти, емоції чи болючі струни. Я не хочу брати участь у вихованні "споживача-дурня".

Важко хотіти творити чесну і відкриту комунікації, зв'язок. Чесні і відкриті стосунки в парі "компанія-споживач", коли поняття лояльності має на меті перш за все не вчитись один в одного і не допомагати один одному, а створювати лояльних покупців, прихильників, фанів тільки для того, щоби впарити їм продукт, а не запропонувати цінність, інформацію, грамотне вирішення існуючої реальної потреби.

...Створювати бренд – це як виховувати дітей. В чомусь їх треба обмежувати, іноді забороняти, а часто – дарувати любов, купувати іграшки, вчити сходитись з людьми, підтримувати у важких ситуаціях. З ними як з дітьми – що посієш, то й виросте).

"Бренд – тотем". Таке враження, що Макдональдз, Кока-кола, Епл та інші "тотеми" яскравого, веселого і насиченого життя створюють (чи вже створили) певну "релігію", лайфстайл, віру в краще і захоплення красою життя.

Fiction-"кошмар" для рекламістів року так 2100-го: реклама настільки набридла людям, що бренди її уже не використовують)...

12.11.11

Писати і творити.

Ловити настрій, натхнення рівно тоді, коли вони з’являються.

Навіть коли дуже хочеться спати, їсти, подивитись щось або почитати.

Не упустити. Не відкладати на потім. Не лінуватись.

Тут і вже. І поменше їсти солодкого та хліба).

17.11.11

Перша ночі. Не спиться. Знаю, зранку не зможу зішкрібти себе з ліжка…

На душі якось неспокійно. Не можу описати своїх емоцій і почуттів.

Невесело. Не скажеш, що сумно, але просто невесело.

Не почуваюсь самотньою, але нема особливо з ким поділитись настроєм.

...Якесь все це несправжнє. Я про професію, ходіння на роботу, заробляння грошей, споживання, купування речей і продуктів, переглядання новин статусів з соцмережі. Склалося чітке враження, що головний вектор кудись змістився у людей.. Багато різної мішури і мало змісту. Пустота в діях, вчинках, думках... Важко побачити суть того всього.

18.11.11

Мені знадобилось набагато менше трьох місяців, щоби зрозуміти, як жити я не хочу. Без чого і без кого).

Дуже гостро на самоті (в плані – далеко від дому) сприймається все важливе і неважливе...

Хочеться мети в житті. Такої, заради якої справді щиро і без зайвої думки ладен був пожертвувати всім.

..Хочеться навчитись грати на фортепіано.

21.11.11

Професія має бути такою, щоб на запитання улюбленого шкільного вчителя "Чим саме ти зараз займаєшся? В чому полягає твоя робота?" тобі не було ніяково або, ще гірше, соромно дати чесну відповідь.

4.12.11

Які чудесні рок-балади виконує HammerFall… І де я тільки була, що не чула їх раніше? Вони ніби говорять прямо до серця. В цей момент нема нічого важливішого, тільки ця музика і безмежне блаженство...

6.12.11

People are stupid, generally, and I’m not an exception :).