Нова подорож: Варшава, Польща

Настав час для серії нових історій про подорожі. 
Я завжди мріяла і мрію побачити різні-різні куточки нашого безкрайнього круглого блакитного м’ячика. Тому, гадаю, живе свідчення побаченого, такий собі записник-щоденник, допоможе не упустити з часом цікавих деталей цих чудесних моментів.

фото з Гугла

Отож, на даний момент я в мандрівці у Польщі, а конкретно – у Варшаві. Ну, якщо бути максимально точним – в цю секунду і в наступні секунд так 9900 я в зручному загальному вагоні польського потяга, який саме везе нашу групу з Варшави до міста Торун на екскурсію. Вагон теплий, внутрішньою будовою нагадує автобус – по 2 м’яких кріслах з кожного боку, внизу під кожним трохи заляпаним дощем вікном – металева коробочка приблизно 15х20см з пакетиком для сміття. Пейзаж за вікном мало чим відрізняється від центрально-українського, лише лісу поки що не видно.

В Польщу я потрапила як учасник двотижневої програми Study Tours to Poland. Програма існує вже років з напевно 10 для того, щоб запрошувати студентів до 21 року з СНД на культурно-навчальний візит до Польщі, під час якого вони ходять на зустрічі в різні державні і не тільки установи, де знайомляться з їхніми представниками та дізнаються про особливості становлення демократичної і європейської польської держави в різних сферах – від політики до благодійної діяльності, а також на екскурсії, в музеї, і т.д. От ми вже були на зустрічах в Парламенті (на сесії Сейму), міністерстві освіти, міністерстві закордонних справ, Єврокомісії, благодійній організації “pah”, фундації «Нові Медіа», галереї сучасного мистецтва, а також багато гуляли по Варшаві. Програма безкоштовна – учаснику повністю покривають проживання-харчування в Польщі, різні екскурсії та поїздки, а також частину дороги до Польщі і майже всю (залежно від відстані) дорогу додому. Віза, страхування – за кошти учасника.

Відділ комунікацій Єврокомісії Польщі

Музей Фредеріка Шопена

Міністерство закордонних справ

Парламент Польщі

До речі, якщо комусь цікаво, то потрапити на програму можна, заповнивши анкету та подавши всі необхідні документи на сайті http://www.studytours.pl/. Візити відбуваються навесні і восени в близько десятка містах Польщі. Я подавалась ще в жовтні, щоби поїхати сюди навесні. У кожне місто набирають групу з приблизно 10 людей. От наприклад, цієї весни в програмі взяли участь близько 100 студентів у різних містах Польщі, яких відібрали з трохи більше 700 заявок. Дехто розказує, що подавався кілька разів, і поки його нарешті запросили. Мені якось пощастило – з першого разу пройшла. В принципі потрапити сюди не так і важко – головне грамотно і вдумливо відповісти на питання анкети на зразок «Для чого тобі ця програма або Чому ми маємо взяти саме тебе?», описати свою активну діяльність в чи за межами університету (я писала про досвід в AIESEC і стажування), мати непогані оцінки за останній рік та пригадати всі свої серйозні нагороди/грамоти ще зі школи (перемоги на муз. конкурсах, по ідеї, теж котируються).

В Івано-Франківську можна без проблем за 6 днів отримати польську візу, квиток на автобус до Варшави коштує всього 230 грн., ну, тобто, головне – мати бажання і домовитися з деканатом, щоб пустили на 2 тижні корисну справу для себе зробити;).

Повертаюся до власне розповіді).

Почалося все ну нехай з того моменту, коли я ввечері 25-го числа сіла на автобус і вирушила в дорогу.
Ах, от воно,знову;).. Моє улюблене відчуття дороги. Різка переміна антипатії до пакування і збирання в останні години перед виходом з дому на симпатію до власне стану руху транспортного засобу та смакування самого процесу мандрування)...

Правда, цього разу було дещо неспокійніше, ніж літаком до Сербії. Можливо через те, що попереду була митниця, і тому мені світили кілька кумедних нетривіальних перспектив, як-от: простовбичити на кордоні 3-4 години посеред ночі; ввічливо і твердо відмовитись від вмовлянь жіночки з околиць а-ля Тлумача допомогти пронести через кордон бодай 1 пляшку її нелегальної горілки; поспостерігати за триразовим переодяганням вищезгаданої цьоці та її молодшої підопічної, які припасовували на таліях «рятувальне коло» з зайвих блоків сигарет та ховали то всьо під широкими плащиками; потеревенити в 2-ій ночі з польським митником, який, перевіряючи в автобусі документи, витріщився на моє запрошення (мабуть, дуже вже воно контрастувало з паперами половини пасажирок автобуса) і почав розпитувати по-польськи «Куда пані їде?», «Цо то таке? (про мету візиту)» і «Гроши троха єсть?» та попросив засвідчити останню відповідь «доказами»)).

Після того, як нас щасливо випустили з польського кордону, я нарешті міцно заснула і прокинулась аж за 40 км від Варшави. Було десь по 7-ій годині ранку за місцевим часом. Я ще трохи подрімала, і невдовзі по виході з автобуса мене зустріла на вокзалі «Західна Варшава» координатор нашої програми – Катажина, яка працює в управлінні по охороні пам’ятників у Варшаві, колись вчилась на факультеті історії мистецтв, тому влаштувала мені міні-екскурсію видатних пам’яток польської столиці, які я розглядала через вікна автобуса по дорозі до готелю.

Мушу сказати, що Варшава радикально перевершила всі мої сподівання! Я завжди чула, що дуже красивим вважається саме Краків, а про Варшаву – ну, столиця собі як столиця). А виявилось, що місто неймовірно гарне! Прекрасна архітектура і скульптурні рішення на будинках, сила-силенна різних соборів і костьолів рівнесенькі дороги, всюди чистота і порядок. Ще б не було тут порядку: кинеш папірець не в смітник чи перейдеш не там дорогу – прошу дуже, 50 злотих штрафу (середній курс: 1 злотий = 2,6 гривні).
Вулицями, бруківками, центральними площами старого міста та високими будівлями у стилі хай-тек місто мені чомусь нагадало одночасно Таллін, Париж, Львів і Нью-Йорк (хоч останній я наразі бачила лише у фільмах;)).

Варшава розташована на рівнинній території, тут нема таких підйомів-спусків, як у Києві. Мабуть тому всюди панує атмосфера європейського спокою і врівноваженості. У старому місті взагалі відчуття так, буцім ти потрапив в інше століття)..
До речі, автобуси тут такі ж як у Белграді – великі, з гумовим з’єднанням посередині, тільки новіші, а амортизатори в них, либонь, відсутні взагалі..) Хоча поляки якось пристосувалися і не втрачають рівновагу:).

Живемо ми зараз в Європейському домі зустрічей молоді. Це такий собі новий хостел-готель на в’їзді до старого міста. В кімнаті я з двома дівчатами з Мінська та однією дівчинкою з Санкт-Петербурга. Вкінці по коридору в нас – гарна кухня, з якої можна зайти в імпровізований конференц-зал, який служить нам їдальнею на сніданок та більшість вечерь. Тут всі зручності, в тому числі плазмові телевізори в номерах, які ми однак ще не вмикали).

В нашій групі 10 людей, крім моїх сусідок по кімнаті є люди з Києва, Харкова, Луганська, Вінниці та Кіровограда. Спеціальності у всіх різні: аудит, маркетинг, менеджмент, журналістика, історія, політологія, соціологія, право, міжнародні відносини, і це лише посилює корисний ефект і цікавість наших дискусій на зустрічах.

Нам допомагають 2 перекладачі з польської на російську (загальна мова спілкування, яку розуміють всі): Шура і Андрій, але часто на зустрічах ми спілкуємося англійською, якщо доповідач (назвем його так;)) володіє нею.

Загалом все дуже і дуже круто). По-перше, для себе я дізнаюсь багато нового зі сфери державних і міжнародних відносин, що не є мені близьким за спеціальністю і в той же час суттєвим для хорошої загальної ерудиції.  По-друге, саме можливість побачити різні сфери діяльності на рівні країни допомагає краще зрозуміти, як взагалі функціонує держава, яким чином Польщі вдалось досягти свого рівня розвитку та, простіше кажучи, навести в країні сякий-такий порядок. По-третє, у Варшаві, як і в будь якій столиці, вирує бурхливе життя, задаються тренди в політиці, бізнесі, освіті, культурі, мистецтві, і тому страшенно цікаво хоча б доторкнутись до розуміння того всього).

Перший тиждень позаду, а відчуття таке, що пройшло набагато більше часу тут, з усіма цими людьми).. Чекаю не дочекаюсь продовження:).